Тільки ж це зовсім манюсінький Вергілій, та ще й геть-чисто змодернізований, – і такий же буде в нього й Алігієрі… Тільки мукає, як бугай. Маленький оперативник нервується, він хоче Андрія підігнати, але чомусь не насмілюється, лиш наступає на п’яти, та Андрій не реагує, і тому вони йдуть не як інші, не біжать, як всі оті засапані й перелякані, що чекає Україну екстрасенси на 2023 рік а тяжко помалу сурганяться нагору. Андрій іде тяжкою, повільною ходою, дивлячись під ноги на широкі гранітові плити сходів, і маленький оперативник не насмілюється його підганяти, хоч навколо в самій атмосфері відчувається великий поспіх і нервозний божевільний темп. Раз по раз їх обганяють мовчазні пари, женучи вчвал, – сіра, згорблена постать попереду із закладеними за спину руками і зіпрілий оперативник позаду. І такі ж мовчазні пари трапляються назустріч або й цілі групи захеканих оперативників, що гарячкове й хапливо що чекає Україну найближчим часом 2023сь тягнуть, немов крадене, спішачи його заховати мерщій. Вже підіймаючись по сходах, Андрій глянув нишком униз і побачив, як Хвильовий штовхнув ліктем другого свого друга – й щось шепнув, а сам дивився вгору, і відводячи очей… З цього погляду «Війна і мир» виглядає в багатьох аспектах як колоніальний роман, що чекає Україну найближчим часом 2023 виражає впевненість Росії в собі як колоніальної імперії і водночас придушує наратив підкорених народів. 1990-ті роки є частиною цього циклу.

Для цього є професійні судді. Правда, вони його поставили були в надзвичайно тяжкий режим, правда, вони його засудили нарешті на багато років каторги, але ніхто з них не посмів торкнути його пальцем тут – кричали, давили морально й психічно, він же їх ігнорував, саме як представник свого панівного класу. Він просто впізнав Миколиного брата й асистента свого приятеля. Отакий романтик, хрещений в огні й бурі революції й фанатично віруючий в історичну місію свого класу, але не за приписами офіційної політичної спекуляції й не в ім’я її інтересів, що чекає Україну екстрасенси на 2023 рік а за приписами свого серця й в ім’я інтересів свого народу. Проте по якомусь часі поінформував, що, хоч Донець і не пиляє грати, але має такий вигляд, що напевно про те думає… Вони ждали на вінду, викликані, очевидно, на черговий контроль до цієї установи, що чекає Україну в майбутньому 2023 хоч і не була культурно-мистецькою інституцією, але завідувала душами всіх митців і романтиків. » 32. Такі оцінки дуже контрастують із безтурботним тоном «Подорожі до Арзрума» і навіть із сумнішими розповідями Михайла Лермонтова. Камера беззлобно потішалася, а професор навіть того не помічав. Телеграф працював цілісінькі дні – як не розмовляла к. І2, то розмовляли інші, і рури безперервно цокотіли, і часом траплялися такі випадки: до камери нагло входив черговий корпусу, в якій-небудь справі й в метушні ніхто не встигав подати алярмовий сигнал по рурах, щоб припинили розмову несамовиті телеграфісти, найчастіше з причини, що не було під рукою черепки або щіточки, а інші тукання в руру не мали значіння.

Переможець битви екстрасенсів також упевнений, що Україна рухається до миру. Марксистські антиколоніальні рухи в Азії та Африці не мали чітко вираженої національної згуртованості, оскільки нація не належить до тих категорій, яким марксизм надає важливого значення, а також тому, що в радянську епоху російська держава надавала фінансову та військову підтримку марксистським антиколоніалістам. По тих словах він підігнув нижню частину, аркуша (сантиметрів з п’ять, ніби чисту, лише з кількома штрихами), повернув течку до Андрія й, не випускаючи з руки, поклав перед ним… Звідкілясь чути ніби приглушені грюкоти, несамовиті злобні вигуки і… Хоча йшла за Дорошенка ніби з охотою – подобався він їй, високий, стрункий, чорнявий (біле личко, чорний вус), з себе гарний, пристрасний. Що ж до Агафії Борисівни, то їй, що чекає Україну екстрасенси на 2023 рік чистокровній русачці, сам Бог велів у Москві виховувати своїх дітей москалями. Ні, ніхто не посміє прикладати до нього рук. Я дзвоню і дзвоню, а слухавку все ніхто не знімає. Ми Врангелю віримо. Всі рвуть, як на пожарі, та вивозять за кордон. Ця теза нині набула цілком аксіоматичного характеру, закріплена на рівні закону (Стаття 2 Закону України «Про судоустрій України»: «Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави»), хоча ще кілька десятків років тому у вітчизняній юридичній літературі суди розглядалися виключно як складові державного апарату, що чекає Україну екстрасенси на 2023 рік здійснювали одну з форм державного примусу у вигляді правоохоронної діяльності.

Андрієве серце гупало, як навіжене: «Упізнав! Відбери це почуття – і Андрія немає. І це почуття було основою його душі й світосприймання. Ці очі завжди стояли перед Андрієм, і, може, це й дало йому силу тоді так багато витримати й не зломитися. А може, й не звернув уваги? Здається, гарчання. То, може, десь періщать якихось тварин, скажімо, тресують собак, і вони скавулять непритомно десь, не то вгорі, не то внизу, а чи десь збоку, за герметичне закритими дверима. А може, то лиш так здається, може, то лиш гуде несамовито невиспана голова під навалою сну і втоми? Цей маленький чоловік ще до знайомства був провідною зорею його молодості, а день, коли Андрій з ним познайомився, був найщасливішим днем в його житті, їх познайомив брат Микола, що, виявилося, товаришував з Хвильовим ще в часи громадянської війни і що стрів його після довгих років розлуки в Харкові, під час своєї візити до меншого брата. Він належав до того покоління, що разом із старшими прийшло зухвало в історію й відчинило само собі й своєму класу двері грудьми, офірувавши за те свою молодість зелену й буйну, ще майже дітьми бувши. А втім, це не суттєве звинувачення Дорошенка (можна, зрештою, і так – та ще поету – побачити гетьмана), гірше в іншому.