що чекає Україну в майбутньому 2023 він „не закричить, хоч би вони його навіть запхали в м’ясорубку або робили з нього шніцелі”, dennapha.shop бо ж він „не гепеушник задрипаний, https://gamereleasetoday.com/%d0%be%d0%bf%d1%96%d1%80-%d0%b1%d1%80%d0%b0%d1%82%d0%b0%d0%bc-%d0%ba%d1%80%d0%b8%d0%b7%d0%b0-%d1%82%d0%b0-%d0%b4%d0%be%d0%bd%d0%b1%d0%b0%d1%81-%d0%b3%d0%be%d1%80%d0%be%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%bf/ а pioni.com.ua червоний webpage партизан і комбриг”. Він з’явиться, як Господом і задумано… А як відчинилась кормушка, тихо попросив викликати негайно лікаря, бо „людина вмирає! Андрій спробував-таки викликати лікаря, зчинивши грюкіт у двері. Андрій що лежав поруч з Ягельським (бо Охріменко перейшов на місце Свистуна), був тим страшенно вражений, нічого подібного йому ще не доводилось бачити, хоч бачив він багато різного, дивовижного. Та якби-то тільки собою він був красен, то ми б і не згадували його – чи мало в Україні було козаків-красенів!
Коли зачинилися двері, Охріменко взяв Васильченка на оберемок, мов малу дитину, й, роняючи великі сльози з своїх волячих очей, відніс і поклав на його місце. Постояв якусь мить, опанував себе й повернувся на своє місце. 7. 3 цієї тюрми нікому немає виходу. У нас їх немає. Над ранок, коли Андрій прокинувся мокрий від поту й учаділий від сопуху, він не дочислився в камері кількох осіб, що чекає Україну екстрасенси на 2023 рік їх забрато на допит глубокої ночі, зате прибуло двоє нових, свіжих, з волі. У «Раковому корпусі» Солженіцина студентка-медик Зоя та її сім’я пережили війну, переміщуючись від Смоленська до Ташкента. Знакомся, это Яна, – представив її Віктор. Суть її полягає у невідповідності системи норм права багатьом історичним традиціям побудови правового життя народу, неврахуванні відмінностей у соціально-економічному розвитку різних територій і всередині цих територій, чинності таких норм права, які суперечать повсякденній побутовій і сімейній моралі. Про те, як розвиватимуться глобальні інформаційні мережі, які будуть нові матеріали, що буде відбуватися з людиною – чи вдасться врятувати людство від старості, чи можна буде заморожувати людину, як можна переносити людську свідомість на жорсткі носії. Підсідаємо з хлопцями у тому ж «Хрещатику» до мальованих красунь, хлопці один поперед одного їм про Фелліні, Маркеса, екзистенціалізм, он які ми розумні, ходімо з нами, а дівчатка ні гу-гу.
Від Його постаті сходило біле світло, воно розсичувало темряву, і Микола бачив зосереджено-спокійне обличчя, яке не видавало ні смутку, ні радості, ні збудження, ні байдужості. Якщо ти бачив діло, то мусив зрозуміти, що очні ставки тобі не потрібні. Щоб дістатися до бази, потрібні ліхтарик, бензин і хороший автомат. А далі не витримав, схопився, підійшов до дверей, деручись через лежачих, і постукав. Андрій прийшов на допомогу Охріменкові й Литвинову – вони промили закипілу рану холодною водою й забинтували чистим рушником, що його пожертвував юнак Давид, а з другого рушника зробили холодний компрес до голови… Серед цього виру організаційних потоків одним із завдань Федора було оберігати Карманова від надміру активних папарацці й супроводжувати його на зустрічах. Вирішив налаштувати спінінг на «закидуху», так само як і на ляща, тільки надійніше: гачки «дванадцятки» мав добрячі, саморобні, гартовані, з київського рибальського базару, що приліпився біля станції метрополітену «Дніпро» і торгував усякою всячиною – від японської жилки (з-під поли, «такіц», як кажуть вірмени), від ковзаючого поплавця Павловського (це ж треба, увійшов чоловік в історію завдяки конструкції поплавця) і до наймізернішого черв’ячка, якому, либонь, ніколи й не снилося, що його повезуть на базар, як путню худібку. Коли ляда закрилася, Азік відсунувся подалі від мерця і влип в стіну.
Іноді допомагав йому Азік. Охріменкові допомагав доктор Литвинов. Тоді Андрій звівся на ноги, передбачення на 2023 рік для Україниблизився до них щільно і хотів одтиснути їх своїми грудищами до стіни й примусити стояти тихо, але тут Азік замірився вдарити, а Узуньян плюнути в обличчя, тоді Андрій схопив їх обох за карки й з усієї сили стукнув обличчями одне об одне й попер обох до дверей. Хоч ніякими елементарними речами тут нічому вже не зарадиш, як не викличеш ніякої лікарської допомоги, хоч тут ти розбийся головою об мур, не викличеш і елементарного людського співчуття. Андрій підніс голос вище й запропонував обом сісти й почекати трохи, поки Ягельський вмре, бо лишилося вже небагато, хоч він так уперто й чіпляється за життя й не хоче вмирати. Лише складений трохи інакше, хоч і надрукований ніби стандартно. А вся камера спостерігала це й чомусь зовсім не реагувала – ніби було всім байдуже. А може, ще краще знав, що таке тюремна камера. Узуньян пхав холодні ноги нещасного все енергійніше, ще й шепочучи прокляття та висловлюючи мімікою свою безмежну огиду, бо ж той, що вмирав, не був вірменин!