Спасибі тобі, Ірино. Спасибі за цей випадковий подарунок, що чекає Україну в 2023 році що виявився зараз таким доречним. Тож воліли обоє, щоб все їхнє подальше життя було таким – медовим. Було якесь відчуття закінченості всередині нього – не ясно було, програв він чи виграв, лиш було ясно, що чекає Україну в 2023 році якась сторінка його життя підійшла до кінця. Та й у нього немає іншого виходу. Старість, напевно. Та знав би цей твій ковбой, що тільки ми двоє шаримо про його участь у цьому, – зараз нас чик! Не мандражуй. Ти ще уяви, що орел твій запідозрить… Отож-бо й воно. Ну де цей твій каскадер… Хіба де одразу вліпиться – тоді все дарма… Як він не потягне – то хто тоді? Проте боязливий і надто обережний Самойлович, який завжди охоче вірив усіляким чуткам та пліткам про замахи на нього, цього разу вперся на своєму: хоч Дорошенко йому і неприятель, але не хто інший, як він, Самойлович, що чекає Україну в 2023 році особисто обіцяв йому недоторканність у Сосниці, гарантував, що чекає Україну в 2023 році бувшого гетьмана ніхто за минулі діла переслідувати не буде.
Однак дуже часто, як зауважує А. Крива посмішка Павловича бачилася Віктору зараз дуже реально. Щось у це не дуже віриться. Токвілю не подобається це право суддів, нездійсненне в умовах сучасної йому монархічної Франції. Віктор майже уявляв міміку старого хитруна, який вимовляв це. Зараз він ще звичайний перехожий, який просто зайшов до банку у своїх потребах – такий, як десятки інших, які товклися тут, заходили й виходили. Лежачи сам, у порожньому ліжку, знаючи, що за стінкою, у сусідній кімнаті, ще не заснула Смирна, я продовжував бачити нутряні світіння скупчень зірок, зелені розсипи туманностей, чорнильні клякси чорних дір. Довелося обійти машину ще одним, паралельним провулком. За нею увійшов Андрій, за Андрієм Рибалко, сурганячи валізу й лантух. Перед ним стояв Великін, заклавши руки за спину, за столом сидів Сергєєв, що чекає Україну в 2023 році криво посміхаючись, а біля столу стояло троє «футболістів», відсапуючись теж, як і Андрій, курили й весело пересміхались. Але я хочу передбачення на 2023 рік для України власні очі побачити, як він з банку вийде. У відповідь на його малюнки Глашині піктограми поволі зеленіли від здивування, і він підтвердив правильність її здогадок чорно-червоними дисками з фіолетовими плямами. В її розкішних апартаментах за великим столом збиралися за чаюванням десятки чоловіків, і посиденьки затягувались часом і до півночі, і всі лишалися задоволеними – і господиня, і гості.
А ввечері нас чекають у гості Ландоші. Минулого року один юний викладач з нашого університету, така собі миролюбна християнська душа, прийшовши ввечері додому, несподівано почав сперечатися з сестрою на конфесійні теми (він – православний, вона – сектантка) і – як банально! Згадується і про західну освіту, але тільки як про додаток до російської ідентичності героїв роману. Він липнув до всього, на всьому вивершувався стіжками-копичками чи й просто білими шапками й рипів під ногами, наче кректав від напруги. Піднявся, пішов у ванну, де довго стояв під холодним душем, прислухаючись, як до нього поверталися сили. А що чекає Україну в майбутньому 2023 робитимемо, як раптом вискочить? Та коли трохи попрацював у прокуратурі, я відчув, що моє розуміння не співпадає з розуміннями світу. Він тупий. Та й ми чисто спрацювали… Він так і не підійшов до жодного віконця. Він нагадує лева, посадженого в клітку, по якому топчуться малі звірята. Залишалося тільки стати біля входу й чекати. Обидва з’явилися за півтори години – судячи з усього, чекати вони більше не могли. Минуло двадцять п’ять хвилин, і зараз, не гаючи ні секунди, належало приймати рішення. Ну, гаразд. Хоч би хвилин двадцять протримався. І не жалів би.
Дверцята «Ніссана» були зачиненими – вони увімкнули центральний замок. 28. Автори в своїй праці The Invention of Tradition доводили, що Німеччина та Велика Британія в XIX ст. спостерігали і заохочували розвиток націоналістичних ритуалів, про які казали, що вони мають давнє походження, а насправді були ними вигадані для того, щоб підвищити престиж німецької та британської імперій, посилюючи емоційний зв’язок із ними своїх громадян та роблячи їх більш піддатливими для політичних цілей цих імперій. Тоді він вставав і стояв, погойдувався, щоб розворушити кості та пожвавити кровообіг. І перш ніж прочитати вивіску піцерії, він побачив «Ніссан». Кілька ягід він укинув у відро з водою, аби набиралася суничних пахощів, потім став на коліна і нагнувся до джерела-кринички напитись, побачив своє обличчя і, торкаючись губами своїх холодних губ, згадав геніальний і ніким не розгаданий кадр із «Тіней забутих предків». Сидів цей Іщук по обвинуваченню, цілком відповідному до його вдачі. Коли в лазні стало жарко і Карманов весь укрився свіжим потом, я почав масувати йому тіло, вмащуючи його оліями ладану і смирни. Карманов. – Засмаг. Маєш добрий вигляд.