А може, навіть і взагалі не караємо. Суворі вершини Кавказу, які важко долати навіть улітку, не сприяють спілкуванню та добросусідству. Я йому зробив, бач, що чекає Україну в майбутньому 2023 які гарні еполети, зробив його генералом… Не еполети, а цілі тобі біфштекси по-англійськи! А що чекає Україну в майбутньому 2023до пролетарського походження, то я вже колись тобі про це казав – до лампочки це! Фінал усіх цих сцен був наступний – Глаша вчергове наважувалася повірити Жан-Люкові, й вони, обійнявшись, наче молодята, зникали в СВ-вагоні поїзда «Київ-Москва», а вже за два тижні я отримував від Глаші чергову звістку про те, що чекає Україну в майбутньому 2023 Жан-Люк «збожеволів і полетів у Марсель». Я мовчав, як бовван, і Анагіт уже на ходу скочила з поїзда й побігла, побігла, побігла. І ходив, як сам у листі уточнив, не просто так, а – «на поклонение», і на тім спасибі! Андрій, з’їздивши в Батурин, заявить гетьману, що чекає Україну в 2023 році «писав до нього брат Петро через свого челядника, закликаючи: якщо пророкують Україні ясновидці 2023 його, Петрова жінка покинула свої злі вчинки й живе так, як обіцяла, що чекає Україну в майбутньому 2023 коли Петро забирав її назад з монастиря, то нехай Андрій її присилає; коли ж за нею є якісь погані вчинки, то нехай напише йому, нічого не потаївши… Це ніби Дворець Совєтів, виведений, як вавілонська вежа, до самісіньких хмар і навколо цієї апокаліптичної споруди гойдається море тих, що встали з сибірських кар’єрів, що чекає Україну в майбутньому 2023 з усіх тюрем, з заполярної тундри, з пісків Казахстану, з усіх кінців неосяжної землі концентраків…
Бачок помандрував далі, а Іщук тримав мяску, розхлюпуючи „борщ”, і все дивився, завмерши й витягнувши шию, – що станеться з картоплиною. Тоді буде, що я переходив, – відповів Андрій мляво. Андрій відповідав мляво, але точно. Ні, я хочу, щоб вони спали далі – але пізно. Писання протоколу тривало далі. За влучним виразом українського правознавця С. За цим пішли запитання. За польського правління Литва, Західна Білорусія і Західна Україна втратили свої вищі верстви через полонізацію, і в цьому розумінні їхня національна ідентичність була послаблена; разом із тим, вони отримали шанс зберегти свою ідентичність, відмінну від росіян. Наче свиней із ним пас. Ви заперечуєте, що вас обвинувачується по таких от пунктах? Я вас не питаю, чи ви заперечуєте, а питаю, коли ви переходили кордон. Що ви зробили!? – скрикнув Андрій. Чого ж ви мовчите? Добре, добре. Отже, повторюю запитання (і Сергєєв прочитав уже з протоколу запис), – ув’язнений Чумак, ви обвинувачуєтесь по ст. 54 Карного Кодексу УССР, пп. Потім почались запитання іншого характеру.
Ви не так ставите запитання… Ви обкрадали душі, я не знаю тяжчого злочину. Ви ліпше запишіть пункт знущання беззаконно над людиною, та ще й пролетарського походження, – проговорив Андрій. Чи ви ще хочете, щоб я добавив вам пункт – знущання над органами пролетарської законності? Але ви там запам’ятайте добре, в якому кутку стоїть параша! Але раніше він все-таки заговорить. » Про такі речі він чув від людей, і саме тому всю його істоту огортає божевільний страх. Іванов зібрався з речами – взяв торбинку з хлібом, ложку, горнятко й хотів ще брати постіль, але постіль йому звеліли не чіпати, – й його повели. Олександра Пушкіна, двадцятидев’ятилітнього молодика, вже тоді не просто відомого чи модного поета, а поета, якого вважали гордістю Росії, і всі багли з ним познайомитись, бо він справді з’явився на поетичному небі Росії, як болід, юне дівчисько Наташка Гончарова – в принципі ще ні се, ні те, бо, крім вроди, вона нічого не мала, але давно відомо, що любов сліпа, – захопила й покорила з першого погляду, і він, досвідчений в любові, попався, як молодий сокіл в сильце. А на каштанові – лапаті, мистецьки вирізані, позубрені по краях, п’ятиконечні, як розчепірені пальці руки.
Я з дітьми побуду, – сказала вона, і Микола зрозумів, що Оля думає про сестру, про те, як би її розворушити, розбудити у ній ту Настасю, яку вона знала раніше, багато літ. Подивився на Андрія, що з піною на устах сидів, переважившись головою через бильце стільця, налив води в шклянку, встав і підніс її Андрієві до уст. Андрій безпам’ятно ковтнув кілька разів, розливаючи воду собі на груди, й одвернув голову набік. Андрій помітив це й зреагував відрухом досади й гордості в серці, проявом віджилої волі – вони не мусять бачити його паніки, його розгубленості! Якщо нам доведеться завтра викинути його в яму – то й чорт з ним. Якщо перше акцентує на функціях і суб’єктному складі діяльності, то друге – на змісті судового процесу та його меті, зокрема справедливості. Ось для чогось заголюють рукав і, перше ніж Андрій встиг обернути тяжку думку здогаду, для чого це вони заголюють рукав, вірніше, одночасово з раптовим страшним здогадом його шпигнуло в руку повище ліктя, потримало руку мить і пустило, висмикнуло жало. Андрій хотів гаряче запротестувати, але не вистачило сили та й побачив, що те ні до чого. Прошу записати, що я обвинувачення читав, але суть його заперечую…