І заодно клопотався про охорону свого майна в Сосниці, бо, зважаючи на нагальний від’їзд, не встиг упорядкувати свої справи, як то належало б. Ще скаржився гетьману: чому це йому ні з того ні з сього велено прохати царя, аби його жінку привезли до Москви. Ти потрапив до Майбутнього Раю. Ти знаєш, куди потрапив? А тоді почувся зловісний писк, карлики підступили ближче до Мотрі й почали на неї плювати. Мотря стояла посеред майдану з розпущеним волоссям, що спадало аж до колін білявою зливою, закривало з обох боків щоки, й маленьким людям видні були тільки її очі кольору шаленого чорторию, що міниться синявою й густою зеленню; очі ті скаламучувалися тугою й ненавистю, впевненістю й погордою; довкруж неї день-денно стояли тісним колом вибрані карлики, а прості – й серед них уже ми, змалілі старшинські жони з покрученими кистями рук після написання зрадницьких листів – неподалік за вибраними, і всі хором кричали: «Напиши листа мужові, анатема тобі, анатема! Знаю: до карлицької колонії, – відказав Єпіфаній, боязко виминаючи червоний погляд ліліпута.
Жадібність зблисла в очах Мотрі, і обнадійливий шепіт прошелестів серед вибраних карликів, та відсунула вона тацю із запашними наїдками, проте збанок з водою, холодний і вогкий, що його подав Поважний Карлик, slk-latinos.com затримала в долонях, і вперше побачила Мотря на губах ліліпута гримасу, схожу на вдячну посмішку: його бажання зламати волю Мотрі було таке жагуче, що він чисто по-людськи заблагав її, аби надпила зі збанка хоч ковток цілющої води; Мотря уздріла провалля, до якого наблизилася, а на його дні свою власну малість побачила; із зусиллям, немов то була тяжка камінна брила, простягнула вперед руки із збанком і кинула, пожбурила його на голову Поважному Карликові. Дізнавшись про виправу Полуботка на Ладогу, ми з Мотрею прибігли до канцелярії, впали перед полковником на коліна – візьми і нас із собою, там наші мужі… Впали ми ниць перед полковником: візьми нас із собою, з мужами нам бути і вмирати з ними, та він і слухати не хотів – не для жінок земляні роботи, та ми таки попленталися в обозі шеститисячної партії козаків – за кухарок служили. А по-друге, наш цар зовсім не побожний: у церкві він перед світом грає артистичну ролю. Могутня постава, міцні щелепи з ґудзуватими жовнами, яструбиний ніс, глибокі чорні очі, прогнозы на 2023 год о будущем Украины в яких цар не міг догледітпрогнозы и пророчества от сильнейших экстрасенсов Украины ненависті до себе, проте відчував її, свідчили про його козацьку непокору і, напевне, пиху за свої незмірні багатства: дві тисячі дворів мав чернігівський полковник, а в скарбниці десятки бочок, вщерть наповнені московськими червінцями, голландськими талярами, австрійськими дукатами, – і все те щире золото не в Петра, не в Петра!
Єпіфаній біг до Високої Могили і вже зблизька бачпоследние пророчества и прогнозы от Алекперова на следующий 2023 годв гробокопачів у гостроверхих сукняних шапках, схожих на шоломи, – були вони такі самі, як ті, що підривали Михайлівський собор: чи тоді йому ввижалося, чи нині мариться? Взагалі, то були незвичні часи – є оборонні стіни і вежі і гармати на них, але немає їх кому брати приступом. За роки свого гетьманства він, щоправда, намагався об’єднати дві України – Лівобережну і Правобережну, – але не для створення незалежної держави, а щоб об’єднану віддати під владу московського царя. Статті нової угоди, привезені Дорошенком, він відкинув, а продиктував їм свої умови, за якими українську автономію було обкраяно по саме далі нікуди, і 18 жовтня в Переяславі (і що за нещасливий град для України!) в соборній церкві відбулася силувана присяга гетьмана та старшин прогнозы на 2023 год о будущем Украины основі нової угоди, продиктованої козакам Трубецьким. Крізь буран й заметілі йшли ми бездоріжжям через ліси й бори, харчів не вистачало, козаки міняли в посполитих московитів зброю за харчі, воли та одяг продавали, багато замерзло в снігах, а ми трималися, як могли: нема на світі відчайдушніших людей, пророчества на 2023 год для Украины як жони, що йдуть втішати знедолених мужів, допомагати їм вижити тілом і духом… Цар і Меншиков знають, що ми їм потрібні, бо ж і їхня влада тримається на страху…
Але без царя нам цього не зробити, а тому ми осідлуємо і його. Там його жорстоко допитували на дибі… Ми хапаємо з царського таки почту крайнього – був то дворянин Матвій Головін, роздягаємо, вимазуємо сажею, садовимо голого на кригу й оголошуємо його демоном, що прийшов збурити Рай… Ми ввійдемо ордою в душі малоросів, вони полюблять рабство, зречуться своєї мови, насміхатимуться над своїми прозрілими дітьми, і найбільшим щастям для них буде пити горілку й возити нас на своїх спинах… Поважний Карлик. – Ми хочемо зрівняти світ за своїм зростом! У вас хто горлянку лужену має, той і зверху зі своїм правом. Щоб роздрухати публіку, Поважний Карлик звелів проголосувати: хто за те, щоб на друге літо спекти хліб з такого жита? Великим стає той, хто сідає верхи на малороса! Знав, https://azarsaba.org/%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D0%B1%D0%B0%D1%81-%D0%BD%D0%B0-2023-%D1%80%D1%96%D0%BA/ що нічого карлик йому не вчинить, бо на його захисті стоїть сам Меншиков, якого карлики недолюблювали, проте станеться з ним непоправне лихо, якщо Меншиков утратить ласку в царя або ж Єпіфаній не сподобається князеві на першій сповіді. Це наш капітал, ми ж не вміємо нічого виробляти, крім піску.