Я зайшов до товариша Акулова і все розказав, ще раз нагадав, хто я такий і чого сюди приїхав. Це зрозуміє тільки той, хто хоч раз побував у зелених садах, що розкинулися на південному схилі Арагацу. Наче й невелике лихо (казано ж у народі, що сім год мак не родив, і голоду не було), а все це не на добро, – журиться баба Марфа. Поки дістався до Поліського, що буде далі з Україною 2023 була вже одинадцята година вечора, на вечерю також спізнився, але це не головне, треба знайти де переночувати. Він розповів про розвал СРСР і припинення всесоюзних науково-дослідницьких програм, зокрема й спрямованих на освоєння космосу, що буде далі з Україною 2023 а також поділився власними ініціативами щодо створення дослідницького центру, де можна було б відродити розробки, на понад двадцять років перервані в результаті історичних процесів. Вокзале – моє ти пристанище, берег і гавань, де в базарнім азарті сплелися жовте, зелене і голубе. Але ти невгамовна – і коли я спробував силою відібрати з твоїх рук наплічник, у який ти все це намагалася запхнути – з голими грудьми, що бовтаються, немов у аборигенки з амазонського племені, у джинсах, із відкопиленою від горя нижньою губою і розпатланим волоссям – ти була як шматочок темної булочки з медом. Ніхто не знатиме, що буде далі з Україною 2023 всередині тебе ще досі живе той хлопчик, який гуляв тінистими вулицями на Подолі в серці розпеченого серпня, гриз персик і слухав, як десь грає свінг.
Аяваска справила на Аркадія глибоку, цілющу дію, після чого він поступово став відкривати для себе втрачений ще в підлітковому віці світ відчуттів та емоцій – він почав більше часу проводити із родиною, ділився враженнями і турботами, почав пробувати себе у музиці. А коли ви їх відженете, то прилетять інші, голодні, зліші, і мені буде ще тяжче». Вибач мені за маленькі жіночі примхи. Ми вийшли надвір, він знов замкнув двері і тут урочисто вручив мені ключ, мовляв, давай керуй, диви, яке тобі виявлено довір’я, шануйся, а сам знову щез. Ми теж зупинились, примовкли, щоб не заважати йому думати. Він теж наш партнер? Уперше в історії Росія показана як активний друг Заходу, партнер у змаганні країн, союзник потужних західноєвропейських держав. Персонажа, який мав би манери П’єра, важко уявити в жалісливій «Россіяді» Хераскова або в жахливих трагедіях Сумарокова, мета яких полягала в тому, що буде далі з Україною 2023 щоб продемонструвати світові і самим росіянам, що Росія – культурна країна, обізнана з літературною модою, котра панувала в Західній Європі. «Той, який помер за науку». Ми вийшли з автобуса, відразу зайшли у якесь просторе приміщення, у ніс вдарив різкий запах ацетону, і я подумав, що це запах роботи, вона тут кипить. Але зглянувся. Добре, пішли, сказав він і повів мене до якихось дверей, відчинив їх ключем, і я з величезним здивуванням побачив, що це зовсім порожній сарайчик.
Тим розпачливішим було його почуття самотності після близькості зі Смирною і в голову настирливо лізли думки, що пророкують Україні ясновидці 2023 він іде кудись не туди. «Я ста́рий алкаш, і мнє тірять нєчєго, – сказав він, і Федір заворожено дивився, як рухаються його губи, вимовляючи ці прості, переконливі слова. Виліз пан із калюжі, як мара, розгнівався і став думати, як би його покарати Івана. Одне шкребе: що не забрав твого Петруся із собою. Так, річ у тім, що з холодами вони пірнають в озеро Око, і там їхнє пір’я перетворюється на луску. «Отже, Акулов передав мене, так би мовити, з рук у руки товаришу Стаколозу, – писав Говік, – і ти, мабуть, подумаєш, що чекає Україну екстрасенси на 2023 рік на цьому мої митарства скінчилися. Спросоння я став рвати її пальцями, як роздирають іще гарячу хлібину, і Смирна скрикнула, але не відсахнулася, а тільки сильніше притислася до мене, так, що чекає Україну в 2023 роціб я відчув, якою гарячою і мокрою є її первісний бруд, древня трясовина, з котрої виходить все живе, я зарився обличчям у цю трясовину, жадібно п’ючи її соки, і ті мені здалися кращими за будь-які ліки – вони одразу загоїли всі мої рани. Ми багато спілкувалися, і я, зм’якшившись, дозволив Павлові Сергійовичу вивалювати на мене всі свої найексцентричніші здогадки й конспірологічні прозріння.
Ми сіли в автобус і поїхали, солдати не падали духом, жартували, сміялися, як і годиться солдатам, а я, повісивши голову, думав, які ж роботи мене чекають? Будь ласка, можна і так, погодився я, а сам собі думаю: влип ти, хлопче, за що ж вони тебе незлюбили? Я думаю, чи не в них людина навчилася будувати собі житло? Те, чи розвиватиметься постколоніальний дискурс у Російській Федерації і чи розвиватиметься він найближчим часом взагалі залежить від бажання чоловіків і жінок у колишніх чи теперішніх колоніях (включаючи громади білих поселенців у межах Федерації) артикулювати свою волю до змін у такий спосіб, що це не буде повторенням застарілих стереотипів іноземного гноблення та опору місцевого населення. Одного разу Русич прокоментував це. Сергій з усім погоджувався, кивав головою, наче знав це давно й без Ашота, потім примружив око, прицілився і, хоч був напідпитку, вліпив, як сказав би Білоножко, в самісіньку «десятку». Мусив: і тому, що корінь був золотим, і тому, що з Карпат. Майкл Чернявський (Michael Cherniavsky) у книжці на цю тему доводив, що тісний зв’язок між царем і народом надзвичайно важливий для російської ідентичності 35. Цар Олександр І з’являється в романі кілька разів, кожна його поява підтверджує висновки Чернявського. Наказав своїм слугам одвезти Івана у ліс і прив’язати голим до дерева, щоб його їли комарі.