Як із сінника вийдемо і залишимо вас удвох, починай, князю молодий, розв’язувати наш вузол. Зачинивши двері сінника, наказали боярину на коні та з шаблюкою в руці нікого й близько до ранку не підпускати до сінника. Ось такий пан «середньої руки» гарцював поперед брички і всієї валки на вороному коні. Виявляється, на такий випадок все передбачено – у весільної сорочки широкий виріз на грудях, і він пророцтво про Україну на 2023 ріксто стягнув з неї сорочку низом і аж зажмурився від захоплення, як побачив її перед собою голеньку в лагіднім і чарівливім сяйві місяченька… Микола побачив Говіка здалеку, той стояв біля входу в готель, поглядав на всі боки і, помітивши Миколу, кинувся йому назустріч, обняв, поцілував, зрадів, аж ніяково стало від його нестримної радості, і так, обнявши Миколу за плечі, маленький, вутленький Говік повів його до себе у номер без всяких там перепусток і посвідчень, повів, як до себе додому, і швейцар біля ліфта майже виструнчився перед ними, трохи не кинув руки до околиша форменого картуза.
Опівночі ми сіли в таксі й перед першою опинилися вдома, ніби й не вірячи в те, що кудись вирушали. Після процедури повного осмислення доказів у «герменевтичному колі» відбувається остаточне й достатнє усвідомлення та поява певної однієї картини події, пророцтво про Україну на 2023 рік яка дає можливість відповісти на всі конкретні питання, що пророкують Україні ясновидці 2023 ставляться пророцтво про Україну на 2023 рікцесуальним законодавством перед судом. Він відмахнувся від того шелестіння під ним – хай шелестить хоч і на всю Москву – що йому з того! Він з’явиться, як Господом і задумано… Колись вони стерегли переправи на Москві-річці та Яузі від татарських наскоків, і кожний з них був як окремий городок-фортеця, оточений надійними стінами. У тих статтях угоди навіть був ганебний пункт про видачу Москві жінки й дітей Виговського, і українська старшина, не згорівши від неслави, підписала їх, і всі попередні зусилля Богдана Хмельницького були похерені. Ось вже позаду залишилася і друга фортеця Москви – Китай-город з його 14 потужними вежами і товстелезними – до 6 метрів завтовшки, оборонними стінами, на вершку яких були обладнані бойові майданчики з гарматами, що заряджалися з дула. Агафія Борисівна Єропкіна блискуче втілила в життя задумку дяків – українського гетьмана таки прив’язали до Москви міцніше будь-якого царевого указу. Але й третьою лінією не вичерпувалася оборона Москви. Але мені вже не хочеться займатися бізнесом – я вже цей сценарій відіграв.
У мені велика ніжність і любов до всього, що чекає Україну в 2023 році чекає на мене попереду – ніжність, любов і вдячність наперед за все. Один з нащадків гетьмана Дорошенка історик Дмитро Дорошенко у своїй об’ємній монографії «Гетьман Петро Дорошенко» (видання Української Вільної Академії Наук у США, Нью-Йорк, 1985) скупо зазначає, що «останні роки життя провів Дорошенко в оточенні своєї нової родини, яка вже була чисто московською». І була вдячна дякам Малоросійського приказу, що вони, розробляючи тільки їм відому й зрозумілу задумку, як при допомозі русачки прив’язати непокірного гетьмана до Москви, щоб він і думати забув про якесь там повернення в свою Україну, звернули на неї увагу і саме їй запропонували «взяти в ще один полон гетьмана». Вона й чекала. Того, для кого була створена. Вона його називала Петриком, а він її – Гапочкою. Був охоплений шалом нетерпіння, і руки його чомусь тремтіли – чи від збудження, чи від нетерпіння… Як насправді змінився правовий статус потерпілого чи позивача і як це відповідно повинно відбитися на підсудному чи позивачеві? Це він, прапрадід-красень, через покоління передав праправнучці своїй вроду українську, чи як у Москві казали, малоросійську, або ще «южную»… Бо ще такого на Русі, кажуть, не траплялося, щоб молодий у першу ніч та не зумів розв’язати вузла на весільній сорочинці своєї коханої.
Те, що татари відступили, ще нічого не говорило, вдруге вони можуть і не відійти, тож вирішено було для повної впевненості в безпеці збудувати додаткову оборонну стіну, аби ще надійніше захиститися від набігів степовиків, які вже не одне століття шарпали Русь, і року 1591 було зведено ще один мур, що охопив уже всю територію столиці. Наткнувшись на небачену раніше кам’яну стіну, що оперізувала місто (татари були вражені, де вона взялася?), і вогонь, здавалось, безлічі гармат з неї (гармати безперервно стріляли більше доби з оборонних мурів, і гуркіт той з околиць долинав і до Китай-города, і до самого Кремля, не кажучи вже, що пережили за ту добу безперервної пальби налякані москвичі), ординці так і не зважилися на приступ. Проторохтівши попід вежами другої лінії оборони за Москвою-рікою, вона невдовзі поминула й третій мур – Скородом – «Земляний город», виїхала за Москву й повернула на північний захід. Малюю тобі на обличчі узори червоною фарбою, веду твоїм тілом лінії до грудей і живота, аж поки не замикаю в орнамент пупок. Як розв’яжеш, твоя молодуха, не розв’яжеш – не збирати тобі сеї ночі меду з квітки… Не розв’яжеш, не візьмеш того, що тобі належить…