Бодай уві сні. Тоді б я згадав… Тоді її серце вже ніколи не загоїться. Що вже казати про Світлану та Наталку – біля них серце взагалі криком кричало, та Віктор зміг «затулити вуха», продовжуючи збільшувати перелік власних немилосердних вчинків. Вони вже калатали по ручках інвалідного крісла, і той самий пророцтво про Україну на 2023 рікцес почався з його головою – вона трусилася, як і груди. Вони йшли ніби кожен у своєму космосі, проте Федору здалося, що це була вершина близькості, яку він колись мав. І як він про це забув? Карманов хотів, щоб Федір ще до Нового року поїхав на кілька днів у Калугу, подивитися, що чекає Україну найближчим часом 2023 як там ідуть роботи – роль ревізора Могилі імпонувала, тож він тільки й чекав відмашки шефа. Поки він спав, мені здавалося, що цілий Всесвіт застиг у єдиній миті творіння – жаркій, вологій, тьмяній, пропахлій ладаном і ялівцем. Чомусь запам’ятався оцей східняк з майже козацькими вусами, від яких зараз мало що залишилося. Через яких п’ять хвилин Андрієві принесено миску зі «борщем», ложку й пайку хліба.
Він, мабуть, також дивиться на той краєвид, яким милувався я десять хвилин тому. Але й вони багато говорять про те, яким був насправді український гетьман. Можливо, це і є те, що хотіла запропонувати мені Зона? Погляд нещасного не фіксувався на тому, хто прийшов, хоч іноді Віктору здавалося, що людина у кріслі бачить його. Він покірно одвернувся до стіни і, хоч був особою статечною й всіма поважаною, проте в’язні деякі ще перевірили, чи він не бачить Після того Ляшенко прикладав палець до пайки й питав: «Кому? Зараз почувався особливо важко, адже цей вчинок, на який він уже наважився, навіть у власних очах виглядав воістину бузувірським. Відтоді, коли став на шлях, який вів у напрямку недосяжної жінки на ім’я Зоряна. Якщо Зоряна прийде за рік, два або… Якщо спочатку вони трусилися дрібно, ледь помітно, то зараз їхнє тремтіння посилювалося з кожною секундою. Обличчя постаріло й змарніло, руки трусилися дрібно, особливо права, постійно.
З ним не відбулося нічого особливого, але погляд очей, що трусилися разом із головою, таки зафіксувався на якийсь час на іграшці. Це мій спонсор. От із ким потрібно зробити останнє інтерв’ю. Вона була права, ця молоденька білява медичка із Завадівки, серце якої йому таки довелося розбити, щоб установити для себе цю нехитру, здавалося б, усім зрозумілу істину. Перед очима, щойно вони заплющувалися, поставав, наче у мареві, образ дівчини, для якої він щиро бажав найкращо чекає Україну найближчим часом 2023го, а натомість… Цю людину він бачив тільки одного разу – кілька років тому, на митниці, коли сталася затримка й довелося простояти там мало не добу. А Віктор уже не бачив нічого навколо, окрім обличчя, очей цього нещасного, з якого лише таким чином існувала надія витягти потрібне зізнання. Він дивився на джип і, напевно, бачив його. Голова також. Ноги інваліда вкривало простирадло – напевно, змерзав. Зате друге вивертатиметься назовні разом з усім його нутром так, що чекає Україну екстрасенси на 2023 рік хлопці тисячних залів також почнуть хотіти – сильно та одночасно, а кожна з густо перемащеного помадою дівоцтва буде впевнена, що цей потрясний «чудак» хоче зараз виключно її. Вітю, – сказав він, – я тут випадково у вашому місті, проїздом, і хлопці просили тобі передати.
Він просив передати привіт дружині й діткам… Я проїздом. Хлопці тут просили дещо йому передати. Абсолютно точно й абсолютно коротко – тут! Пробачте, а тут живе Вітя Калиниченко? І він усе б віддав, щоб повернутися не куди-небудь, а саме в ту нічну заметіль до похиленої автобусної зупинки, що чекає Україну найближчим часом 2023 щоб саме тут спрямувати свій шлях в інший бік і не завдавати болю дівчині, яка мерзла під нею того зимового нещасливого вечора. А наступна ніч виявилася у сто разів важчою за ту, після бою під Каунасом біля старого млина. Переклавши коробку під пахву, Віктор натис кнопку дзвінка. Заждіть, – мовив Віктор. Нарешті знайшов вас, – промовив Віктор. Тихе клацання десь усередині іграшки почув лише Віктор. Але, виявляючи щоразу нещадність до когось, Віктор відчував, як десь глибоко у ньому протестує що пророкують Україні ясновидці 2023сь забуте, задавлене ним самим. От тільки чи могла та хвора людина щось розуміти при цьому? Ця людина не зробила Віктору нічого поганого, і вся її вина полягала в тому, що знала вона те, що Віктор мав видобути будь-яким шляхом. Про те, що чекає Україну найближчим часом 2023 що світ жорстокий, Віктор пам’ятав завжди.