Отже, потрібні тили. Однаково чекати до п’ятниці. Гуров теж не в курсі, для чого вони розробляли візуальні мови і для чого потрібні були ці їхні медитації. Через те й судові документи, передусім обвинувальний висновок, неприступні для звинуваченого та його захистників, отже, загалом невідомо або принаймні відомо дуже мало, проти чого має бути спрямована перша заява, тому в ній, власне, лише випадково можуть міститися твердження, що чекає Україну екстрасенси на 2023 рік мають якесь значення до справи. І раптом та вся громохка злива шарпнула Андрієву душу, сягаючи до самих глибин: дійшовши до самого вершка свого шалу, homepage вивершуючи Монблан нагромадженої похабщини, Великін завищав на найвищому регістрі і раптом закричав те, чого Андрій ніколи не сподівався. Я до них абсолютно байдужий. Просто в обласному центрі це був єдиний інститут, навіть єдиний факультет, оцей тракторний, звідки хлопців не брали до армії. Одногрупники казали – Вітьок, дівчата з групи – Вітя, чи навіть Вітюнчику, коли треба було щось списати. Так сірий «трійочник» Рижий тут, на тракторному, перетворився на справного студента, отримавши після першої ж сесії підвищену «степуху» й «посаду» старости групи. Що, як Зоряна після закінчення училища знайде роботу в місті, адже вона талановита і старанна.
Це було сказано так, що чекає Україну екстрасенси на 2023 рік вона здивувалася. Є підстави, – червоніючи ще більше, відповів Вітьок, наче вона могла угледіти за його новинами інший, azarsaba.org прихований, зміст. Хоча, на той момент Рижим його вже ніхто не звав. Життя Рижого давно вже визначалося єдиним: Зоряна. Зоряна вже у вагоні. Дорошенкові, як він поклав у Чигирині булаву (про це і йдеться в поемі) було 49 років, тож із Шевченкового віку (31 рік) Дорошенко й здався старим у його 49. Як і 33-літньому, на час написання поеми «Полтава» Пушкіну 57-літній гетьман теж здавався вже старим. Ти не маєш куди втекти з цієї маленької, розпеченої, як сковорідка для стейка, планетки, бо навіть Тибет, твоя омріяна шамбала, окупований, корумпований і завалений китайськими кросівками – отже, ти зрозумів, що весь цей світ – це суцільні проблеми. Не зазирай, не зазирай, там все гаразд, бо ще такого на Русі не бувало, щоб молодий князь та не справився з молодою княгинею на широкому ложі сінника, засланому двадцятьма сімома снопами і накритому ведмежими хутрами.
Не секрет… – усе-таки він уже трохи навчився розмовляти з нею. І які ж, якщо не секрет? Заворожений, він забув навіть перекинути через руку своє благеньке, ще студентське пальто, так і йшов, і дивився, дивився, вбирав у себе очима те листячко, той золотий цвіт і звабу жінок, які навесні, web site знявши із себе зимовий одяг, відкрившись, так гарнішають і хвилюють. Цієї миті він навіть відчув якусь таку… Кляте ластовиння, напевно, повилазило навіть на вухах… Трактори взагалі його не цікавили, як, до речі, й усе інше. Говорили це завжди з повагою, оскільки знали, що худенького хлопця зі скуйовдженою чуприною можпередбачення на 2023 рік для України взагалі не питати. Не завжди це чекання приносило успіх, але… Не вийшло, не вийшло… Не було ніяких футболів, телевізора, риболовлі та хлопців. Раніше це було неймовірно важкою справою. І мати полегшено зітхала, бачачи, що її Вітасик таки взявся за розум, і дякувала за це Богові. Коли Тушина сварить його командир, князь Багратіон, за те, що він самовільно покинув артилерію, князь Андрій пояснює, що сталося, і добрий вчинок нагороджується. А коли Андрій гукнув до нього: webpage „Галло! Ризикуючи «постукати лобом», Андрій ще пробував увечері кілька разів зв’язатися з камерою зліва, але нічого з того не виходило.
Так точно, – відповів Віктор, – але труси пере сам. Викладачі – Віктор, або Віктор Васильович, адже їх привчали до дорослого самостійного життя. Знизавши плечима на його плутане запрошення, дівчина пішла поруч із ним до вагона. І він «гриз науку», насамперед предмети, необхідні для вступу, а з весни працював ще й із репетиторами. Отож у березні, провчившись півроку, він усе-таки наважився запросити її в кіно. За два роки її обов’язково хтось нарешті побачить, і тоді… А тоді брав два квитки за годину до поїзда й чекав. Він не міг піти до армії на два роки. Він читав, креслив, товкся в бібліотеці й «мучив» трактор. «Пише». От подивимось. Він все наново проаналізовував, як могло потрапити Катеринине ім’я під ті шпаргали, й доходив висновку знов і знов, що воно потрапило туди з доброї волі й охоти, коли під ним стоїть ще й підпис начальника райвідділу, того делікатного аматора мисливства Сафигіна. Підходить знову до вікна і так стоїть. Під вікном біля стіни стоїть ціла піраміда фаянсових тарілок, повних води. Вона з’явилася біля кас сама, наче зумисне.