За якийсь часу, імовірно через годин десять, наповнених пропелероподібним обертанням голови і електромагнітним гудінням у скронях, приїхала Віка. Простягаю руку. Він тягне до мене свої, та, коли дитяче обличчя відкривається, я розумію, що це ніякий не хлопчик, а якийсь неймовірно відразливий ліліпут, з виряченими очима й старечою головою радіаційного мутанта. Він умів лавірувати між турками, ляхами і Москвою. Його око дивиться на мене в щілину між пальцями рук, що затуляють лице. Його збуджує твоє оголене тіло? Його побоювалися навіть магістрові охоронці. А я так само пильно витріщилася на них, не в змозі навіть поворухнути мов задубілим язиком. Вони мовчки, в один ряд, що кажуть екстрасенси про війну 2023 року немов вервечкою рівняні, стояли біля ліжка і пильно дивилися на мене. Я лежала на нижньому ярусі дитячого двоярусного ліжка. На другому ярусі сталося пожвавлення, і за мить з нього зістрибнула ще одна тінь. Промучившись біля нього дві години, я не витримала і підвелася, спустивши на підлогу важкі, наче свинцем налиті ноги. Тіло в моїх руках м’якшає з кожним ударом і зрештою падає на підлогу купою ганчір’я. За подушку мені правила власна рука, вкритися довелося халатом, але заснула я на диво швидко. Там, у «лицарському» гроті бачилися мимохідь, але то давнє, то минулося. Там стояв старенький підлітковий диван, куплений у Кардашеві за три з половиною копійки, але вміщалася я на ньому без проблем.
Там Аліна, спиною до нас, схилилася над газовою плитою. Сльози. Там хтось плакав, а сльози бувають гарячими. Таємничий ліс неначе хтось стирає геть з очей. У дальньому кутку кімнати хтось тихо схлипує. Чи мені цього не знати? Як мені зробити це? Я відчуваю, як мої руки повільно простягаються вперед, пальці стискаються й розтискаються в нетерплячому бажанні зробити боляче. І скальпель, який, як виявилося, намертво приріс до пальців іншої моєї руки, зривається вперед, шматуючи потворність, https://gamereleasetoday.com заляпуючи стіни червоними бризками, а за моєю спиною гуркоче схвальний регіт сивого чоловіка. Пітьма сповнюється блиманням, це лампи денного світла, що подібно до фотографічного проявника перетворюють чорноту на кахельні стіни. Сон був глибоким, схожим на темне небо, у якому мерехтять дивовижні вогники, і що змусило мене прокинутися, я й досі не знаю. Ось другий, що досі стояв рівно, заточився, і я помітила, що у нього бракує стопи. І він простягнув до нього через стіл руку. Врешті-решт він знавісніло замахав руками, вигнувся дугою і захрипів, а коли я вирішила плюнути на всі його люб’язні застереження типу «спробуй тільки розбудити мене», і нахилилася над ним саме з цією ціллю, він ухопив долонями повітря біля мене так, grand-kamun.ru неначе стискав чиюсь невидиму шию.
Нічник, котрий я увімкнула, щойно Михась почав стогнати, спотворював його й без того змінене лице химерною грою тіней. Я не боюся здатися психом – для більшості людей, щойно вони дізналися б свіжі екстрасенси про Україну 2023 все, що я зробив за життя, я вже скидаюся на психа, – порушив тишу Карманов. Я більше не кричала, бо захрипла, і тільки зойкала, прикриваючи долонею серце, що калатало, як дзвін на пожежу. » – та ця думка відразу забувається, web site як несуттєва. Посол США у НАТО Джуліанна Сміт також побоюється, що ця війна може стати замороженим конфліктом, адже РФ часто вдається до подібної стратегії. Хто ще живе в місті із родичів тих, що були на «Салюті»? Ближче, ще ближче, і ось нарешті я хапаю її голову й вивертаю на сто вісімдесят градусів із голосним хрускотом. Ми жартома називали її гостьовою – коли Михайло ще міг жартувати. Але коли я відкрила очі, темрява панувала не тільки навколо мене, а ще й над головою. Я зробила ще одну спробу підвестися і не змогла. Ляжу у другій спальні, подумалося мені. Вона заглянула мені в очі на прощання. Вона пилятиме тебе вічно, Михайле, – пролунав над вухом співчуваючий голос сивого чоловіка. Дивний це був голос – він тремтів і зривався, так, ніби вона довго плакала і замовкла лише від безсилля, та водночас він звучав спокійно і переконливо.
Насилу відірвавши погляд від магнетичних бліків, я дивлюся туди. Тетяна продовжувала дивитися на будинок, і мені цей її погляд зовсім не подобався. І щось у цьому обличчі, яке здалося мені зовсім незнайомим, змусило всерйоз поставитись до попередження не чіпати його. Від його вигляду мене зморозило. Я підняла свій халат, що валявся чомусь на підлозі, накинула його на плечі і, забувши про капці, вийшла геть. Але милосердне небо чомусь не відбирало в мене тями, і все, що кажуть екстрасенси про війну 2023 року відбувалося далі, я бачила так добре, як тільки могла. Ой, донечко, як про це говорити в храмі, екстрасенси про Україну 2023сто не знаю. А це не виключено, – промовила Тетяна з гідністю і всміхнулася із знанням справи. Ось дівчинка років трьох, золотокоса, як мама, із татовими очима, шепеляво співає пісеньку про їжачка. Гляньте, як у євреїв. І тоді я здавлюю шию Аліни обома руками, стискаю якомога міцніше, аби перекрити цей нудний потік банальщини, й починаю трусити її, як гутаперчеву ляльку, молотити цю балакучу голову об усе, що трапляється під руку. Я лечу на цей крик.