Йому у такі вечори не спиться. На війні мені довелося стати свідком не одного смертельного поранення внаслідок необережного поводження зі зброєю; такі випадки особливо прикрі. Дивізія далі утримувала ту саму позицію, яку я покинув через поранення. Але запам’ятай раз і назавжди: ще раз ти ослухаєшся мого наказу, будемо судити за законом та звичаєм. Особливо мене гнітило те, grand-kamun.ru що я не брав участі в наступі мого полку на Сан-П’єр-Ваастський ліс – блискучій збройній виправі, в якій ми взяли сотні полонених. Чи ти, https://grand-kamun.ru/ гетьмане, думаєш, що я не розумію свого становища? Стрибоже, сину мій, єдине прохання маю до тебе, тільки не вважай свого батька за старого недоумка, що чекає на Україну в 2023 році передбачення втратив розум, https://bengkeluhuy.com/ – не дивися їй в очі, пообіцяй мені, бо… В будинку пароха я ще взяв участь у вечері, принаймні в той спосіб, що мене вклали на тапчан у спільній кімнаті й налили червоного вина. Одного ранку, коли я ще заспаний лежав у ліжку, до моєї кімнати зайшов один товариш, щоб забрати мене на службу.
В Порт Артурі їх давно ніхто не чекав, та тепер могло йтися тільки про те, щоб поміж Кореєю та Японією прорватись до Владівостока, а там… З подорожніх ніхто не постраждав; і тільки кількох скривавлених коней виводили з вагону передбачення для України на 2023 рік худоби. Всі були з певними психічними відхиленнями, та ніхто з них поняття не мав, що потрібно буде робити, коли нарешті станеться довго очікувана ними революція. Коли я парадним маршем вів перед ним другу роту, мені здалося, що полковник фон Оппен щось розповідає про мене генералові. Комендант табору полковник Полєвка повідомив, що в Йозефов прибуде – сам заекстрасенси про Україну 2023сив – капела Олександра Кошиця! Зберігся власноручний запис, кілька рядків за його підписом до блокнота другого марно репресованого українця, актора Олександра Гринька (пересильний пункт Інта, республіка Комі, січень 1950). Існує відповідь совєцького консула в Кракові на запит дочки, Ірени Богун-Чопівської, датована 1964 роком (раніше, мабуть не відповідали взагалі). Спостережний пункт містився на стрімкому схилі між Нурлю і Мусланом. Спостережний пункт був схований на терені. Адже він був певен, що робить патріотичну справу.
18 листопада дивізію розформували, і я знову з’єднався з полком, що стояв на відпочинку в селі Фрес-нуа-ле-Ґран. У разі посилення вогню, появи різнокольорових ракет чи якихось особливих подій слід було повідомляти в дивізію по телефону. По суті, в мене не було іншої роботи, як вичікувати годину наступу. По телевізору передавали свіжі новини з задимленої Москви. Дивовижно те, що він, в останні дні, властиво, вже відсутній, в годину смерті здобувся на цілковиту притомність і навіть зробив деякі приготування. Вбивали одне одного, навіть не бачачи. » – спитав мене капітан навпроти, який, явно ще зовсім свіженький, прибув із дому. І нарешті вишепотів голосом, якому силкувався надати жартівливого звучання: «Може, знайдеться ще кавальчик хлібця, Фріце? Не затримуючись на відповідь, я розчахнув двері купе й сховався за залізничним насипом, поки потяг ще трохи проїхав. Коли наш потяг вкотився в Епені, надворі пролунало кілька вибухів. Коли ж в обстрілювані з рівномірними проміжками місця кидались усе нові й нові прибульці, а потім, раптом упавши на землю, чимдуж тікали геть, maryklein.ru мені особливо настирливо спливало порівняння з якимось зловісним природнім ландшафтом. Я вовтузився, лаючись, із затримкою при заряджанні, що постійно заважала мені стріляти, коли раптом відчув, як хтось сильно вдарив мене у плече. Та вже незабаром цей затишок був порушений вечірнім благословенням, що його регулярно діставав Льєрамон.
То був загін піхотинців разом з командиром, які впали жертвами прямого влучання. Військовий лазарет був облаштований у гімназії поблизу залізничної станції і містив понад чотириста важко поранених. 17 січня 1917 року мене на 4 тижні відправили з Фреснуа в учбовий табір Сіссон поблизу Ляону на курси ротних командирів. У Фреснуа полк мав чотири тижні нічим не потривоженого спокою, і кожен намагався насолодитися ним повною мірою. Ворогові наші пости були скалкою в оці, й в окремі тижні не минало й ночі, коли б він хитрістю чи силою не намагався вигнати звідти наші невеличкі залоги. Ще тієї ж ночі я прибув до польового лазарету Віллєре, а звідти – до військового лазарету Валансьєн. Разом із хорунжим Горніком і моїм братом Фріцом, який на шість тижнів прибув у полк як фанен-юнкер, ми замешкували салон і дві спальні якогось дрібного французького рантьє. У перший тиждень на огляд прибув генерал Зонтаґ; він похвалив полк за заслуги при штурмі лісу Сан-П’єр-Вааст і багатьох збирався відзначити нагородами. Через кілька годин мене викликали до штаб-квартири, де генерал вручив мені Залізний Хрест першого ступеня. Цього разу я потерпав у лазареті від нападу похмурості, чому, мабуть, сприяв і спогад про той холодний, багнистий краєвид, де мене поранило.