прогнози екстрасенсів для України на 2023 рік – http://sobaeksanrock.dgweb.kr/.
Про святу віру предків козацької нації, велику і могутню у своїй безмірній доброті, любові до ближнього та примиренні перед будь-якими випробуваннями, які посилає Всевишній. Очікувати батька, Вишневецького, решту вельможного панства, web site перед яким він ще тільки тиждень тому мріяв похизуватися блискучою перемогою. Очікувати довелося недовго. Чарнецький, у пишному вбранні, що чекає на Україну в 2023 році передбачення його, очевидно, встиг вже поміняти після бою, переступив поріг за хвилину. А з флангу вже вдарили татари Тугай-бея, зім’яли блискучі гусарські ряди, використовуючи раптовість та свою чисельну перевагу, втягнули їх у запеклий шабельний бій, щоб за мить відринути і вдарити в іншому місці, спочатку засипавши ворога хмарами гострих стріл… Нарешті й частокіл на пагорбі над Бугом, купа тополь на вигоні й високий, вкритий соломою дах клуні, з якого колись маленький Іванко спостерігав за навчанням козаків на зеленому килимі левад, блискучі стволи двох фальконетів у бійницях невеличкої вежі над брамою. Про рідну землю говорив Хмельницький, екстрасенси про Україну 2023 волю й щасливе життя господаря своєї власної землі, якого вона завжди була спроможна обдарувати і обдаровувала щедро плодами його чесної праці. Вдивляючись уважним поглядом в суворі обличчя запорожців, реєстровиків і покозаченого поспільства, він не бачив в їхніх очах страху або вагань, була там лише безмірна відвага, любов до батьківщини і ненависть до тих, хто все життя пригноблював їх волелюбні буйні характери, а тепер стояв, вишикувавшись навпроти, передбачення для України на 2023 рік збройною рукою сподіваючись стерти їх усіх з лона рідної землі.
Про козацьку вольницю, що з давніх-давен захищає українську землю і православну віру, не жалкуючи крові і самого життя задля ідеалів, близьких серцю кожного українця. Запалювали праведний гнів до іноземців, які зазіхнули на свята святих кожного козака – обирання власної старшини вільними голосами при арматі, бути вільним подібно до степового вітру, незалежним від рішень чужого йому сейму, коли мав козак бажання погуляти Чорним морем або степами Буджаку чи кримськими улусами. Що відчував і не міг висловити під час прийомів у королівському палаці або у вітальні коронного гетьмана. Ще до завішання зброї полякам удалося захопити дирекцію залізниць і головну пошту, тоді врятувати становище міг тільки наступ. Я розумію вас, мостивий пане, – Чарнецький схилив голову і в очах його зблиснули насмішкуваті вогники, яких, утім, схвильований Стефан не міг помітити. Не оминула тоді його уваги й загальна ахілесова п’ята УЦР; саме те, що: «Поглиблюючи революцію ліві партії котилися до більшовизму». Про те саме писали й інші. Про що мріяв, мандруючи вкритими пилом або баговинням шляхами воєводств Великопольщі і сидячи біля багаття серед безкінечних просторів Дикого Поля. Закарбуйте собі зі всього цього багатства опису лише одне: pioni.com.ua подолати ці гори можуть або «птахи та великі мудреці» або «сміливі та сильні духом»: це є понад важливе свідчення.
До перемоги або смерті! До пізнього вечора тяглися запеклі бої на Жовтих Водах кривавого дня п’ятого травня 1648 року. Не прикликуючи челядь, Потоцький розшнурував на боці шкіряні паски, вивільнився від панциру і пожбурив його геть, приєднавши до шолома і наплічників, які було розкидано по підлозі. На протилежному боці Хорст раптом зупинився, неначе перед ним виросла невидима стіна. Приглушеним голосом гукнув челядинців, які виструнчилися перед ним за мить. І жодного сумніву, жодного вагання не мав гетьман, ні на мить не здалося йому, що його військо слабкіше за армаду Потоцького. Смерч у його хатинці в Яровороті, смерч, вичаклуваний Птахою, що дзвенить її сміхом. Все було, наче, добре, але вона колись запитала: хіба він її не любить? Але це залежить від вас самих – від вашої потенції, якщо вона ще є». В які б шати не вдягнулася мама, вона завжди залишається мамою. Ми опинились серед диких степів, які завжди були негостинними до нас. Ми знаходимося в добре захищеному таборі, крім того ми, стонадцять кіп дзяблів, лицарі! Холодні пальці тупим невиразним болем упнулися в груди Потоцькому, коли він бачив те, що залишилося від його війська, цих напівмерців, які проходили повз нього, немов жалобна процесія.
Головне, аби хтось посадив на нього, а там – сама дає собі раду. Проснись, хтось гупає у двері, – навмисне збрехав, аби збудилась. Приголомшлива новина примусила його пустити повз вуха навіть глузливі слова на адресу власного батька. То так, проше пана, – поспішив згодитися Потоцький, – поля Марса для нас не новина! То пробивались із серця залишки сумління. Першим вийшов до нас у козацькій шапці із шликом, у синьому жупані отаман Долуд, хвацько відрапортував; з вагонів висипали козаки, я перемовився з Долудом, що чекати не можна ні хвилини; отаман тут же скомандував до бою, козаки оголили шаблі, і дві наші сотні попереду, а загін імені Ґонти за нами – рушили бігом до різні. Нарешті Уленшпігель залишився сам із ландграфом. Здається, на її обличчі можна прочитати: повія. Побачив і зрозумів – держава, яку він створив, відірвавши її від зів’ялого парламентаризму Речі Посполитої, має майбутнє і заслуговує на те, щоб докласти зусиль до її відродження. Добре пам’ятайте про «московську отруту» нашого великого мислителя Дмитра Донцова, пам’ятайте про вічно актуальне – «Геть від Москви! Без жодних вагань кидалися чубаті, з перекошеними від злості обличчями і налитими кров’ю очима запорожці в саму гущавину важко озброєної кінноти. Левами кидалися крилаті гусари на козацькі сотні, не жалкуючи життя, билися рейтари, драгуни, панцерники і ландскнехти.