Коронний референдар Анджей Морштин втішався славою барокового поета й був ідеологом польського сарматизму; у своїх працях титулував шляхту сарматами, а козаків – хамами; поляків, литвинів і русинів вважав єдиним народом, москалів називав сарматськими пасербами, які не мають ніяких прав на землі стародавньої Сарматії, а отже всує оголошують свою державу Третім Римом, поляки ж – то народ вибраний, який має панувати в Європі та Азії; у своїх поезіях переконував читачів, що Адам з Євою розмовляли польською мовою, отже, поляки ведуть свій родовід з часів біблійних; Річ Посполиту називав Новим Римом і був запеклим контрреформатором. Армія Вітовта, залишивши свій укріплений табір, перейшла р. Ворсклу й зав’язала бій з авангардом Едигея. Хорст Торнау. Як він міг заплутатись у цю справу з фальшивими грішми? Щоправда, недавно посварилися. Здається, причиною сварки був Хорст. Щоправда, Хмельницький зупиняє поляків під Білою Церквою та поновлює мир. Щоправда, цей хлопчисько Хорст доводиться їй лише двоюрідним племінником, але вона любить його, мов сина. Мій чоловік ростив дочку і гадки не мав, що вона йому чужа, ти виховував чужого сина. Що я йому поможу? Сабіна ніяк не могла зрозуміти, навіщо все це йому потрібно, плакала, нервувала, але він таки умовив її одружитися з тим мужиком. Він злегка похитувався. Професор бачив, що син п’яний, свіжі екстрасенси про Україну 2023те удав, ніби не помічає того, спокійно вказав йому на крісло.
Професор вийшов з-за стола. Професор відчув непоборне бажання розбити, розтрощити цю пусту, недоумкувату істоту, в п’яних очах якої не було нічого, крім тупого переляку. Згодом польський нобелівський лавреат Генрик Сєнкевіч у своєму історичному романі на українські теми, «Вогнем і мечем», – дещо перестарався, змалювавши цю видатну та хоробру людину, радше, як підступного та жорстокого злодія. Ця прозиванка походить із солдафонського лексикону капральських лайок у Коломийському тридцять шостому цісарсько-королівському піхотному полку, сформованому з галицьких та буковинських рекрутів і посланого на італійський фронт, де сільські переважно хлопці протягом трьох років доводили перед світом, як уміють умирати за свого цісаря хоробрі «тірольці сходу». Тоді підвернувся цей Рябчук, австрійський унтер, емігрант із Галичини. Вони підтримували зв’язки із Заходом, мали традиційні контакти з половцями, приазовськими та причорноморськими землями. Так ось міські власті, які не мали чим сплачувати воєнні податки, що зростали з кожним днем, задумали патріотичний захід: одягнути дерев’яного рицаря у панцир коштом населення і цим самим зміцнити його символіку.
Перед тим, як Хорста мали арештувати, Дітц сказав мені, що так треба. Дітц передавав мені валізки з фальшивими фунтами. Це теж бізнес, і нічого колоти мені очі. Ти зараз же розповіси мені все, що кажуть екстрасенси про війну 2023 року знаєш про справу з фальшивими грішми, – тихо, але з таким притиском у голосі промовив батько, що в Гуго похололо всередині. Можу, але він триває дуже коротко, і дружина називає мене імпотентом. Мордується в ліжку, але не стогне, не нарікає на недолю. Все, що має Гізела, має і вона. Адже два місяці вона вже в лікарні. З самісінького ранку Данило чекав її біля входу до лікарні. Автор зводу – прихильник литовської аристократії, захисник її привілеїв. 1. Об’єднання з російським революційним рухом, єдиною ціллю якого було саме не дати розпастися імперії, зберегти її за будь-яку ціну; тобто – нікого з неї не випустити. Колись я навіть мріяти боявся: дочка війта, до якого наш батько ходив на поденщину, а потім і я брав ціпа й зі сходом сонця розпочинав з татом молотити першу сторонку на війтовому току, викохувалася, звісно, не прогнози екстрасенсів для України на 2023 рік мене. Сміх. Тобто те, що століттями і навіть тисячоліттями було найбільш автентичною традицією народу. Здатність аналізувати не залишала професора навіть у хвилини найвищого нервового збудження.
Про що думала в такі хвилини Уляна, неважко було здогадатися. І що кажуть екстрасенси про війну 2023 року ж то були за такі дивні люди? Ноги були взуті в позолочені капці, на носках яких також висіли дзвоники. Та хіба щось змінилося для фон Глевіців? Воно ж і насправді: будь-якого збіга можна й не помітити, а можна й дипломатично визнати, хіба не так? Гуго відштовхнувся од дверей і, ступаючи так, ніби під ногами у нього була палуба корабля, а не лискучий паркет батькового кабінету, підійшов до стола. Важко дихаючи, фон Глевіц підійшов до крісла, в якому сидів Гуго. Фон Глевіц узяв його до себе садівником. А впіймати його – чомусь не можуть, в чому ж справа? Вона була щаслива, а він мучився гризотою, чи не зашкодить це його репутації. «Що він у житті бачив, – думав фон Глевіц. Фон Глевіц схопив сина за груди, рвонув його з крісла. Хлопець схопив гроші і, наче лис у курник, шмигонув до заїзду «Мисливський ріг», звідки незабаром радісно вискочив, тримаючи в руках півкільця ковбаси і буханець хліба. З неї вийшов Гуго і, нетвердо ступаючи по гравію, попрямував до дверей. Гуго дивився на це зламане склом відображення і не міг зрозуміти, що сталося з його завжди таким спокійним батьком. Ні, він тоді не міг ділити Сабіну, він хотів володіти нею один.