екстрасенси про Україну 2023 – https://legalacademy.net/blog/index.php?entryid=329072.
Та все одно стою на тому, що якби щось там розпочалося між нами й вами, то кожен має стати на своєму боці. Уряд має чимось зайняти розуми, аби їх неспокій не перетворився прогноз на 2023 рік для України від найсильніших екстрасенсів відкрите незадоволення. Нічого, підождуть, я їх сюди не запрошував, – різко зауважив Федір. Федір підвівся, спустив з постелі ноги. Крайніченко розплющив очі. На краю його широкої білосніжної постелі сиділа молода жінка і привітно всміхалась. Кожного ранку його будила дружина: «Федю, запізнишся». «Мабуть, ті самі гості, про яких казала Пат», – подумав Федір, його знову охопило непоборне бажання тікати звідси. Треба було негайно тікати. Бо, прогноз на 2023 рік для України від найсильніших екстрасенсів все це не було новиною, та тягнулося з того розбрату, який зчинив син Катажини Яґєллонки, не відмовившись від шведської корони. «Ви не знаєте, куди подівся пастушок, який стереже ґражду? А як хитро вона одразу повелася з ним, який чарівний, змовницький тон. Федір навіть не встиг здивуватися, так швидко вона перелицювала його ім’я на свій лад.
Клаас частенько наливав по вінця у свій англійський кухоль доброго пива, dobbelkuyt’а, і випивав його до дна. Американський підполковник, той, що привіз Крайніченка сюди, скидаючи з себе мокрий плащ, звернувся до неї так, ніби вона була його дружиною або сестрою. Прошу, Тедді, – вона несподівано назвала Крайніченка цим простим, і, мабуть, звичним пророцтво для України 2023 неї англійським ім’ям. Узяв знахідку собі, навіть не спитавши на це дозволу в неї. Почитаємо, як це було. Мені тоді не було і п’яти років. Перестала існувати пекуча проблема, яка стільки років труїла його душу. Я залишив Марту, коли їй було сім років. І коли б не згадка про лінію високої напруги й товстого сержанта з флігеля, можна було б подумати, що Крайніченка запросила в гості молода багата господиня. Проте досить було прокинутись, і знову та тривога прокралась в душу: https://seedfinder.com/sin-categorizar/%d0%b0-%d1%89%d0%be-%d1%82%d0%b5%d1%87%d0%b5-%d1%82%d0%b2%d0%be%d1%8f-%d0%ba%d1%80%d0%be%d0%b2-%d0%b4%d1%83%d1%88%d0%be%d0%b3%d1%83%d0%b1%d0%b5 «Чого вони від мене хочуть? Я ніколи в, житті не носив подібних хомутів, – сказав це досить грубувато. Він пильно оглянув вікно, досить широкий, критий черепицею карниз, що вів од мансарди на дах будинку, потім глянув на мур, який теж був покритий черепицею.
«Треба забути, що ти вчитель, інтелігент з діда і прадіда, – подумав Крайніченко. Хіба ти не бачиш, як він стомився? Але він не сміявся. Але там уже дещо отямлюється, пригадуючи, що тут йому, власне, нема чого робити, адже він уже повноправний московський підданий. Федір зрозумів, що жінка знає, звідки він прибув, бо сказала – Ти забуваєш, Геро, що наш гість тільки-но з тюрми. І з цього могутнього руху землі, що здіймалась і опадала, наче хвиля морська, виникали яйцеподібні форми. Раптом чую якийсь невиразний шум, наче щось дерев’яне стукнулося об борт. Він почав умовляти короля від’їхати на безпечну відстань, але той наче дразнив його, продовжуючи своє. Він впиняв запашну сигарету, понюхав. Він навчився також різьбити по дереву й каменю від одного каменяра, коли той взявся зробити на криласі в Соборі Богоматері для старенького каноніка таке сидіння, щоб той міг, як утомиться, сидіти, але так, ніби він стоїть. Це ландграфський маляр, він плататиме за всіх. Це він, мій бідний Міхількін! Бо він, бачите, так вважалося, будував «соціалізм в одной отдєльно взятой странє», а той, ніби, все носився з «міровой рєволюцієй».
Отже, слід гадати, що для більшості тодішнього загалу вся чарівність ситуації полягала не на тому, що Азєф був революціонером, а на тому, що він був жидом, який щиро співпрацював (щоправда – за певні гроші) із кублом затятих жидофобів, отих – «Бєй жідов, спасай Россію! А я, Северин, https://grand-kamun.ru/tanec-biloi-topoli-fb2 постав проти Твоєї волі, Господи, на прю з Тобою став, з вірою, що переможу! Сплю я, пане Рябчук. Віллі, – прошепотіли губи старого, але він не покликав сина. Не якийсь там «вогонь Еллади» (він там їй потрібний), а саме це: спадковий скарб антилюдства. Не сумуй, старина, три місяці – не дванадцять літ, витримаєш. Хлопці руді, мов смолоскипи, а вона чорна, – сказав Тегарт. Я не ображай високого суду, – посміхнувся Тегарт. Ананій Юхимович не перечив, але недвозначно натякнув, що і там нелегко. Небезпека бадьорить, не дає запліснявіти, – вона промовила ті слова хвалькувато, блиснула на Торнау гострим оком, але від краю відступила. А є ще розлеглі місцевості, умовно кажучи – «на схід від Перемишлю», де багато століть не працюють ні розум, ні логіка, де й досі неподільно торжествує московська брехня.