І в тебе тоді виросли крила… Я чистота душі твоєї, і з тобою буду тільки тоді єдина, коли сам очистишся. Шукай його у притворі оскверненого храму душі твоєї. А далі убив, зрадив, плюнув на розп’яття, зруйнував храм на землі і в душі своїй! Але вже Котляревський згадував у своїй «Енеїді» Дорошенка з повагою. Був стомлений не так фізично, як духовно, не міг повірити, чому ніхто не підтримує ідею незалежності своїй – своїй же, не чужій! Вбиймо у собі малість: щодня, щохвилини втовкмачуймо у свою свідомість ідею першості людської свободи, бо без визнання особистої незалежності гине нація. Не дай злінивитися і в лінивстві змаліти, висуши уста наші спрагою свободи, відбери в нас рабську готовність вибирати між волею і неволею! Чи ж не тому наші батьки присягали московському монархові в Переяславі, беззастережно увірувавши в його силу? Ось тут уся його перемога і слава, і майбутнє, а в приймах у нього український гетьман – вигнанець Пилип Орлик, що недавно повернувся з недобитим військом із походу на Білу Церкву». 5 квітня 1710 року козацтво вибрало гетьманом Пилипа Орлика: новообраний гетьман оголосив «Конституцію прав і свобод Запорозького війська», послав депутацію до Криму до Девлет-Ґірея і на Дон до колишніх булавінців, а також до башкирів і казанських татарів, щоб сукупно з козацьким військом у січні наступного року по замерзлій землі вирушити у визвольний похід в Україну і взяти Київ, Вороніж, Озів.

Він мусить її наздогнати, подолавши тридесять доріг чистилищної спокуси, й повернути собі, щоб мати право працювати, любити, навчати і творити молитву. Він прикваплював козаків вибирати чимскоріше гетьмана, що схилив би кримського хана Девлет-Ґірея до походу на Правобережну Україну. Він був надто гордий, щоб оправдуватись, і заявив Главкові, що залишає військову службу. Із послушенством ординців, яким обіцяли ласку і нагороди, із запопадливістю мужів, жон яких забрав заручницями до Глухова генерал Бутурлін, з ненавистю батьків, дітей яких захопила в ясир покликана Орликом на допомогу буджацька орда, із хоругвою православного Бога, що то уподобав собі московського царя і дарував йому лише перемоги, з розпаччю хліборобів, которі ціле століття, з року в рік, марили вільною хвилиною, щоб запопасти серпи і зжати засіяний хліб, з відчаєм проклятого неволею племені, якому вже ніколи не всміхнеться свобода, а подароване Богом життя прожити мусять, і ніхто не хоче вмиратпророчества и прогнозы для Украины на 2023 год от сильнейших экстрасенсов голодною смертю, – вдарили чотири полки гетьмана Скоропадського і розбили сорокатисячну армію гетьмана Орлика. Найстарший карлик з наказу Меншикова примусив їх написати чоловікам листи до Туреччини, щоб вони повернулися. А я, достеменно знаючи, бо ж сама бачила, що Чуйкевич в работизні на каналах, пророчества и прогнозы для Украины на 2023 год от сильнейших не писала листа, і мене присудили до рівності… Відшукався гетьманів слід у Росії, – і вперше митрополит пожалкував, що московити трохи запізно забрали його у свою Росію, бо коли б на кілька років раніше, застав би Петра Дорошенка живпророчества и прогнозы для Украины на 2023 год от сильнейших экстрасенсовм і неодмінно б зустрівся з ним.

З нашого погляду, роман Ю.Щербака «Причини і наслідки» слід назива- ти романом-параболою (більш поширене означення: документальний роман про боротьбу зі сказом). Покутувати можна тільки наодинці зі своїм гріхом. Пішла теж зі мною й жона генерального осавула Гамалії. Зі мною в карлицькій слободі жили мати генерального бунчужного Федора Мировича, жони генерального осавула Северина Гамалії, полковників Івана Покотила та Дмитра Горленка… Он Петро Дорофійович Дорошенко яких мав соратників бойових, полковників і старшин, товаришів військових і не військових, дорошенківців славних, ним випестуваних. Старіли навколо нього інші, росли, стаючи на ноги, діти, матерніла Солодка Гапочка, хоча й була молодшою за нього, здається, старів і дерев’яний будинок, бо з роками скрипів дужче й дужче, наче дід рахітичний кректав, а Петро Дорофійович все таким же залишався, яким колись і в Ярополче прибув. » – подивувався Петро Дорофійович. Бо ж не відає ніхто й того, де душа гетьмана, що хотів подарувати волю нашому краєві. Щира твоя молитва, https://slk-latinos.com та ніколи не очорнюй того, що є наше і єдине на світі. Що, втративши княжу владу, ті ж праотці потрапили в залежність від коронованих сусідів і вже ніколи не зуміли витворити в собі поняття держави?

А Пушкін так небагато хотів від своєї дружини – всього нічого, як по великому рахунку! Щоправда, збіднілого, зубожілого (чи, як по-їхньому, https://datacesspro.com/shriharifoundation/community/profile/elijahcruce7120/ по-московському, захудалого). Щоправда, М.Гайдеггер не відмовляється від техніки і зовсім далекий від її демонізації. Проте, перебуваючи на вигнанні в Бендерах, Карло XII ще вірив у щасливе призначення козацької нації, що стала на сьогодні ферментом європейської ворохоби, а завтра, керована своїм просвіченим провідцем Пилипом Орликом, посяде місце могутнього гарнізону в центрі Європи і під протекторатом Швеції триматиме в належному респекті перед північним властителем зрадливу Туреччину, протрухлявілу Польщу і зажерливу азійську Московію на чолі із самодержавним ґевалом, в якого, https://dennapha.shop/ як і в Карла, долоні чорні від праці й руків’я шаблі, душа спрагла слави і влади, а серце невразливе на вид надміру пролитої крові. Інший козак клацав язичком пістоля й прицілювався в яструба, що ширяв у зеніті, заладовував кулю, насипав пороху і стріляв – яструб падав додолу, козак забирав монету й квапився на край базарного майдану до шинку, а там уже кружляв по колу поставець – то гармаші пропивали виторг за гармати: гуляй душа без кунтуша, раз у рік празник! Тоді можна виправдати і вчинок полковника Носа, що зневірився в Мазепі, і ти виправдовуєш, незважаючи на те, що прагнеш убити його в ссвежие пророчества об Украине 2023і.